четверг, 7 февраля 2013 г.

Бюро кредитных историй - изменения в законодательстве Украины


Далее - языком оригинала (украинский)

01 жовтня 2012 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності бюро кредитних історій» (законопроект № 10292).
Цей Закон вносить зміни та доповнення до законів «Про організацію формування та обігу кредитних історій» та «Про державну податкову службу України».



Законом запроваджується єдиний державний реєстр кредитних історій, порядок його ведення та необхідність надання від бюро кредитних історій до такого реєстру інформації про реєстрацію нових кредитних історій та внесення змін до існуючих кредитних історій. Також, на органи державної податкової служби покладається обов’язок надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків іншим органам державної влади, органам фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та бюро кредитних історій відповідно до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» в електронному вигляді у режимі реального часу.

Слід відзначити, що Законом встановлюється можливість надання кредитному бюро інформації з Державного реєстру фізичних собі - платників податків як на підставі порядку, розробленого Кабінетом Міністрів України, так і на підставі договору між бюро кредитних історій та Держателем відповідного реєстру.
Щодо першого варіанту - на сьогоднішній день такий порядок Кабінетом міністрів не розроблений. Щодо надання інформації відповідно до укладених договорів, то в кожному випадку можуть встановлюватись індивідуальні умови взаємодії між бюро кредитних історій та Держателем відповідного реєстру, тому вірогідна ситуація, коли різні бюро кредитних історій будуть отримувати різний обсяг інформації. Враховуючи той факт, що інформація за договором буде надаватись на оплатній основі, можливі корупційні зловживання при укладенні та виконанні такого договору.
Законом створюється Державний реєстр кредитних історій - єдина державна інформаційна система, яка забезпечує збір, накопичення та обробку відомостей про наявність кредитної історії конкретного суб’єкта у бюро. За задумами автору законопроекту створення єдиного реєстру кредитних історій дозволить більш повно та детально аналізувати фінансовий стан позичальника та зменшити можливість щодо шахрайства з фінансовими ресурсами.

Однак бажаємо наголосити на певні моменти, що автором Закону свідомо або випадково залишені поза увагою.
1.     У пояснювальній записці до законопроекту вказується, що він не потребує додаткових витрат з бюджету. Водночас для функціонування Державного реєстру кредитних історій потрібне створення матеріальної бази та програмного комплексу, а для його ведення потрібні додаткові витрати робочого часу. А отже для його створення буде необхідним виділення додаткових коштів та перерозподіл обов’язків працівників.
2.     Державний реєстр кредитних історій має бути створений при національній комісії з регулювання ринків фінансових послуг — уповноваженої особи згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Однак найбільшу зацікавленість у такому реєстрі мають банківські установи, оскільки саме ними сформовано основну частку кредитних відносин в Україні.
Тому більш доцільним виглядає адміністрування державного реєстру кредитних історій Національним банком України. На цю обставину наголошує і Український кредитно-банківській союз у інформаційному зверненні щодо законопроекту № 10292.
3.     Внесені Законом зміни визначають державні та інші реєстри та бази даних як джерела формування кредитних історій. Бюро кредитних історій має право направляти запити та отримувати інформацію від держателів, адміністраторів таких реєстрів та баз даних. Проте в Законі відсутні посилання на обов’язок держателів, адміністраторів надавати інформацію, що є колізією законодавства.
Саме її автор законопроекту 10292 має на меті виправити, встановивши для Державної податкової служби обов’язок надавати інформацію про фізичних осіб, зокрема про доходи за останні чотири квартали.
Проте автор залишив поза увагою інші бази даних та реєстри, що можуть використовуватись для визначення фінансового стану та надходжень на користь суб’єкта кредитної історії (наприклад, спадковий реєстр, що міститиме інформацію про спадщину на користь суб’єкта кредитної історії). Отже, колізія законодавства щодо отримання інформації з інших реєстрів та баз даних залишиться.
4.     Результатом запровадження аналізованого Закону має стати створення єдиного Державного реєстру кредитних історій, який отримуватиме від кожного бюро кредитних історій інформацію про створення нової кредитної історії або внесення змін до вже сформованої. Обов’язок щодо формування кредитної історії покладено на бюро.
При цьому, інформація з Реєстру надається користувачам та суб’єктам кредитної історії на безоплатній основі у порядку, встановленому уповноваженим органом.
Бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію. Діяльність бюро кредитних історій регулюється Господарським кодексом України та має на меті отримання прибутку, отримання інформації з бюро кредитних історій для користувачів є оплатним.
Тому може скластись ситуація, коли збирати та обробляти інформацію будуть бюро кредитних історій, а отримати інформацію про суб’єкта кредитної історії користувач (банківська установа, тощо) зможе безоплатно у державному реєстрі. Оскільки на адміністратора державного реєстру не покладено обов’язок самостійно збирати інформацію, з плином часу це може призвести до зникнення бюро кредитних історій як господарських утворень (їх діяльність стане збитковою) або до зміни порядку взаємодії між єдиним державним реєстром кредитних історій, бюро та користувачами.

В будь-якому випадку утворення централізованого державного реєстру є корисним як для користувачів (фінансових установ) так і для суб’єктів (юридичні, фізичні особи - позичальники). Для користувачів це є вигідним, оскільки достатньо звернення до одного органу для отримання всієї інформації, що надає можливість оцінити платоспроможність позичальника. Для суб’єктів створення такого реєстру надає можливість звернутись до адміністратора такого реєстру та отримати інформацію про те, де розміщена кредитна історія (історії) такого суб’єкта та яку інформацію містить. На сьогодні отримати таку інформацію для позичальника досить складно.

(с) Олефир Валерий
Опубликовано - Закон и Бизнес № 41 (2012)

вторник, 29 января 2013 г.


Щодо змін у регулюванні платіжних систем


Ниже рассмотрены основные изменения, которые были внесены 18.09.2012 в закон Украины "О платежных системах и переводе средств"

Далее - языком оригинала (украинский)


18.09.2012 року Верховною радою України прийнято закон № 5284 щодо внесення змін до законодавства з приводу функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків (зміни до закону України «Про платіжні системи та переказ коштів»).
Вказаний закон, як зазначається у пояснювальній записці авторів, спрямований на посилення, захист платіжних систем українського походження та визначення правил регулювання діяльності платіжних систем (в тому числі міжнародних) на території України. Окремо метою вказано захист прав та інтересів користувачів послуг платіжних систем.
Однак необхідно більш детально звернути увагу на норми, що їх затверджено на рівні закону за сприянням Національного банку (адже саме НБУ є ініціатором законопроекту № 10656 – Закону № 5284).

Платежные системы в Украине


Перш за все зміни торкнуться банків та інших учасників платіжних систем. Учасником платіжної системи визнається юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.
Запроваджується Реєстр платіжних систем, який веде НБУ. Всі учасники та оператори платіжних систем можуть здійснювати діяльність в Україні тільки після їх реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Реєстру. При цьому, у платіжної системи маю бути розроблені правила, які узгоджуються з НБУ. Для міжнародних платіжних систем узгоджуються умови та порядок діяльності такої системи в Україні.
По-друге, Законом прямо передбачається можливість створення НБУ власних систем електронних платежів. При цьому, Національний банк самостійно визначає правила та порядок діяльності таких систем. НБУ виступає платіжною організацією та розрахунковим банком у такій системі електронних платежів. Для здійснення розрахунків учасники такої системи мають відкривати рахунки в НБУ.
Додатково, у законопроекті міститься істотна кількість норм, які не визначають чітке правове регулювання, а надають Національному банку повноваження встановлювати ті чи інші правила діяльності платіжних систем самостійно.
Таким чином, у НБУ істотно розширюється можливість впливу на платіжні системи (аж до припинення діяльності шляхом неузгодження правил платіжної системи) та одночасно можливість самостійно створювати та визначати межі діяльності власної системи електронних платежів.
В разі відсутності з боку НБУ зловживання можливістю впливу, такі зміни надають додатковий захист та підтримку платіжним системам, що походять з України. На необхідність чіткої регламентації компетенції НБУ наголошує і Український Кредитно-Банківський Союз, вказуючи на необхідність її визначення у Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів».

Певні зміни спрямовані на захист користувачів електронних платіжних засобів (платіжна картка, тощо). Користувачами можуть бути юридичні або фізичні особи. Банк перед укладанням договору щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу зобов’язаний ознайомити користувача з умовами договору, тарифами, правилами користування платіжних засобом. Інформація має бути викладена в доступній формі та надана користувачу на його вимогу у письмовій або електронній формі.
В разі внесення банком змін до тарифів або правил користування електронним платіжним засобом, банк має направити користувачу не менш ніж за 30 днів персоніфіковане повідомлення про такі зміни та повідомити про можливість розірвати договір в разі неприйняття таких змін, без додаткових штрафних санкцій.
При ініціюванні операції через банківський автомат, користувача має бути повідомлено про розмір комісії за операцію та надано можливість припинити вже розпочату платіжну операцію.
Окремо слід звернути увагу на визначення та правила обігу електронних грошей. Випуск електронних грошей має погоджуватись з НБУ, а порядок їх обігу визначається нормативно-правовими актами Національного банку. Слід визнати, що сфера електронних грошей останнім часом бурхливо розвивається і бажання врегулювати цю діяльність є цілком зрозумілим. Однак викликає занепокоєння можливість істотного обмеження НБУ цієї сфери, що призведе до відставання України у запровадження новітніх електронних систем і обмеженню українських споживачів у можливості розрахуватись сучасними зручними способами.
В той же час позитивним слід визнати зазначення можливості внесення готівкових коштів за допомогою платіжних пристроїв для подальшого перерахування та віднесення таких дій до одного з способів ініціювання переказів.
В цілому, забезпеченню та захисту прав споживачів послуг в сфері розрахунків приділено істотну увагу. Банки зобов’язано надавати клієнту квитанцію/чек щодо кожної операції, який має містити інформацію згідно нормативних документів НБУ. Закон України «Про захист прав споживачів» доповнено гарантіями споживача на вільний вибір якісних послуг в сфері розрахунків у платіжних системах.
Доповнення ст. 42.2. Закону передбачає право НБУ встановлювати обмеження щодо обсягів операцій в готівковій/безготівковій формі. Бажання НБУ контролювати грошові потоки в країні все більше реалізується у законодавстві. В майбутньому вірогідна заборона на здійснення операцій з готівковою валютою більше певної, визначеної НБУ, суми.

Аналізований Закон відображає еволюційний розвиток платіжних систем в України. Питання щодо готовності учасників та користувачів платіжних систем підтримувати високі стандарти взаємодії, та щодо готовності Національного банку уникати занадто активного втручання в цю сферу та не зловживати наданими Законом привілеями, залишається відкритим. 

(с) Олефир Валерий
Опубликовано - Закон и Бизнес № 38 (2012)