воскресенье, 16 октября 2016 г.

Трансфертне ціноутворення



Податковою службою України, із залученням заінтересованих осіб та великих міжнародних компаній, було підготовлено проект змін до Податкового кодексу України щодо встановлення правил трансфертного ціноутворення. Проект було подано до Верховної ради України, однак внаслідок необхідності доопрацювання 12 грудня 2012 року його було відкликано. Долею цього законопроекту опікувалось новостворене міністерство доходів і зборів та 12 березня 2013 року за ініціативи Кабінету міністрів України законопроект повторно внесено на розгляд Верховної Ради (законопроект № 2515). 


Значимість нормативного регулювання трансфертного ціноутворення підкреслюється і за межами України – зокрема, представники МВФ під час останньої місії в Україні відзначили пріоритетність прийняття зазначеного законопроекту.


Згідно змін до Податкового кодексу, встановлюється, що трансфертне ціноутворення – це система визначення ціни продажу (реалізації) товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, які відповідають певним ознакам, встановленим у ст. 39 Податкового кодексу. Такі ціни визначаються з метою контролю за повнотою нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість.


Під контроль трансфертного ціноутворення підпадають операції між пов’язаними особами (визначення у ст. 14.1.159. ПК істотно не змінюється) та операції з нерезидентом, який зареєстрований у території, де ставка корпоративного податку або його аналогу на 5 та більше пунктів є нижчою в порівнянні з діючою ставкою податку на прибуток в Україні. При цьому операції, визнаються контрольованими за умови, якщо загальний обсяг операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує п’ятдесят мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.


Останнім часом при опрацюванні цього законопроекту все частіше з’являється інформація про необхідність зменшення планки контролю нижче 50 мільйонів гривень. За статистичними даними за 2012 рік, у основних експортних сферах української економіки (металургія та сільське господарство) кількість операцій, що могли б підпадати під контроль згідно запропонованого законопроекту, становить 131 та 72 відповідно. Проте у грошовому виразі ці операції складають значно меншу частину експорту, що здійснюється через посередників. Отже, зменшення контрольної суми операцій, за яких вони визнаються контрольованими має збільшити ефективність цього закону та його реальну позитивну дію.


З метою визначення комерційних, фінансових та інших умов контрольованої операції, її співставляють з аналогічною операцією що здійснюється з непов’язаною особою. При цьому враховується значна кількість факторів, таких як виробничий процес, комплекс послуг з налагодження та обслуговування поставленої продукції, транспортування, здійснення інформаційного, бухгалтерського, юридичного обслуговування, ризики зміни ринкової ціни, навчання персоналу замовника, здійснення контролю якості поставленої продукції та інше.


Для визначення ціни у контрольованих операціях пропонується застосовувати такі методи: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, "витрати плюс", чистого прибутку, розподілення прибутку. Платник податку самостійно визначає метод, який застосовується для визначення ціни. Дозволяється поєднання та одночасне використання декількох методів. Однак, в разі можливості визначення ціни за аналогією продажу, перевага надається саме цьому методу.


Відповідно до зазначених методів визначається ринковий діапазон цін для аналізованої операції або певного виду операцій. Якщо ціна в контрольованій операції знаходиться в межах ринкового діапазону цін для цілей оподаткування визнається, що така ціна відповідає звичайній ціні. Якщо ціна в контрольованій операції є меншою, ніж мінімальне значення ринкового діапазону цін для цілей оподаткування приймається ціна, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону цін. Якщо ціна в контрольованій операції перевищує максимальне значення ринкового діапазону цін для цілей оподаткування приймається ціна, яка відповідає максимальному значенню ринкового діапазону цін.


У випадку неспівпадіння ціни контракту та ринкового діапазону цін коригування податкових зобов’язань може бути проведено платником податку самостійно, або здійснене податковою службою, про що надсилається відповідне податкове повідомлення-рішення.


Платники податків, які здійснюють контрольовані операції, зобов’язані до першого травня року, наступного за звітним, подати до податкової служби звітність щодо здійсненних операцій. Вказана звітність включає в себе багато різноманітних характеристик, її форма має бути затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.


Податкова перевірка операцій, що підпадають під контроль трансфертного ціноутворення, здійснюється в особливому порядку (окремо від планової перевірки платника податків) та її строк не може перевищувати шість місяців.

Слід відзначити можливість встановлення узгоджених цін між платником податків та податковою службою для операцій, що підпадають під контроль трансфертного ціноутворення. Узгодження оформлюється протоколом. Порядок узгодження цін має бути розроблений та затверджений Кабінетом міністрів України.


Запровадження додаткової звітності обов’язково потребуватиме додаткових трудових та інших ресурсів платника податків для її належного ведення та оформлення. Для статистичного та аналітичного опрацювання отриманої інформації, органам податкової служби також знадобляться окремі аналітичні та контрольні підрозділи. Сподіваємось, що сукупні витрати на адміністрування системи трансфертного ціноутворення будуть меншими за позитивний результат на користь економіки України.

(c) Валерій Олефір